Архітектура – теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.
Микола Васильович Гоголь
Українська історія сягає своїм корінням в глибину століть. Археологи щорічно досліджують фортеці України, замки і палаци, вежі і форти. І, якщо музейні запливи можуть витримати далеко не всі, то тур по замках України припаде до душі чи не кожному туристу.
До сих пір немає єдиної думки про те, скільки палаців, замків і фортець приховують простори України на сьогоднішній день. За різними підрахунками ця цифра коливається від 3 000 до 6 000. Найбільша їх концентрація відзначається в південно-західному регіоні, ближче до австрійсько-польського кордону. Але це всього-на-всього цифри на папері, які жодного разу не передадуть велич кам'яних стін. Приховані в хащах, підносяться на вершинах пагорбів, майже зруйновані. Усі занедбані замки і палаци в Україні зберігають в собі сотні історій про людську сміливість, жорстокість, хитрість і про силу духу. До деяких з них потрібно встигнути доторкнутися, адже міцність стін часом обчислюється днями.
До слова, не всі знають, що замок і палац – це не одне і те ж. Замок – це оборонна фортеця, часто розташована в районі селищ, що складається з товстих стін і високих веж-бійниць. Палац же – це велична красива будівля, що слугувала домом для високопоставлених панів, яка розташовувалася часто за містом і відрізнялася помпезністю обробки.
Палац Румянцева-Задунайського (Чернігівська область)
Між двома селами з чарівними назвами Вишеньки і Черешеньки досі мужньо височить графський палац. Граф Румянцев-Задунайський побудував його чи то для себе, чи то щоб помпезно зустріти на своїх землях царицю, про це ми у нього вже не запитаємо. Але точно відомий факт того, що сам палац дійсно прекрасний. Він поєднує в собі елементи готики і близькосхідні мотиви. Здобувши ряд перемог у війнах Пруссії, граф вирішив відобразити ці образи в кам'яних стінах. Син графа подумував продати палац, уклав угоду, але, як тільки передумав, то розібрав половину будівлі. Ця архітектурна нісенітниця залишилася донині. Вцілілу частину пізніше реставрував Долгорукий, але це була лише тимчасова панацея.
На жаль, як і більшість «міщанської» краси, палац постраждав за часів СРСР. З величного палацу зробили звичайну резиденцію для дитячого літнього табору. І до цього дня влітку сюди приїжджають діти, але в інший час палац понуро порожніє. Порожніє і руйнується, так і не дочекавшись до сьогоднішнього дня ґрунтовної реконструкції. Усередині неймовірно красиво, але екскурсії не проводяться. Шанувальникам історії залишається лише гуляти по території палацу, фотографувати зовнішні стіни і старовинну церкву.
Як доїхати: від Чернігова доїхати маршруткою до Коропа, а звідти на автобусі можна дістатися селища Вишеньки.
Палац Остен-Сакенів (Київська область)
Тому, хто вперше опиняється у смт Немішаєві, складно вгадати в частині кам'яної стіни величний колись палац. А між тим, маєток Сакенів буквально два століття назад вражав проїжджаючих своєю красою. Навколо одноповерхового палацу зеленів парк, були прокладені стежки, цвіли фруктові дерева, біліла альтанка. Але в країні сталася революція, і палац перейшов в руки народу.
На подив, народ розпорядився палацом розсудливо і не розібрав його по цеглинці. Лише зробив з нього клуб для сусіднього біохімічного заводу. Це був чи не найвишуканіший клуб, в якому відпочиваючі користувалися унікальними меблями XIX століття. Але однієї ночі розгорілася пожежа, яка забрала всю фурнітуру і пошкодила більшу частину будівлі. На палац махнули рукою і відновлювати не стали. На сьогоднішній день буквально за годину їзди від Києва, серед чагарників, біліє фасад і самотня вежа колись чудесного палацу. На стінах до сих пір без праці можна розгледіти обробку, візерунки і ліпнини. Головне – встигнути дістатися до палацу раніше, ніж час, який усе руйнує.
Як доїхати: з Києва до Немишаєво кожні 40 хвилин курсує автобус.
Тараканівський форт (Рівненська область)
А ось ці кам'яні руїни пам'ятають не стільки бали і прийоми високопоставлених гостей, а війни. В кінці позаминулого століття форт був зведений для захисту кордонів Російської імперії від австрійських недругів. Довгі 17 років російська сторона будувала цю оборонну споруду, щоб, як не дивно, через майже 30 років, здати її австрійцям. Відступивши звідти в Першу світову, назад форт російські війська відвоювали вже в 1916 році. Наступні бої на пам'яті споруд припали на Другу світову війну – фашисти використовували форт як склад боєприпасів.
У мирний час радянська влада неодноразово намагалася перетворити військовий об'єкт в склади, але через вогкість план провалився. Тому про фортецю забули, закинули її і залишили на поталу вітру, дощу і часу. Частіше за туристів тут бувають лише знімальні групи, що фільмують в тутешніх лабіринтах історичне кіно. Як «Поводир», наприклад. Туристам же варто бути у форті вкрай обережними, так як стіни щодня руйнуються і обсипаються. Особливо допитливим краще скористатися послугами місцевих, які з радістю як екскурсоводи проведуть вас між цими стінами і чагарниками.
Як доїхати: від Рівного до Дубно можна доїхати електричкою, а від Києва чи Харкова до Дубно курсує пасажирський потяг.
Междибізькій замок (Хмельницька область)
Цей замок один із найстаріших серед тих, про які ми розповідаємо. Вперше про нього згадують в 1146 році, тоді він був побудований з дерева, як і багато інших. Монгольські загарбники в XII столітті розібрали фортецю, відновили її трохи пізніше князі Водзімерскі і Корятовичі. Нинішню масивність замку надали литовські архітектори, що відвоювали ці землі у татар в 1300-х роках, а також гетьман Сенявський, який побудував в 1540 році вежі і зміцнення. Замок переходив з рук в руки, прослуживши в кращі свої роки і полякам, і литовцям, і туркам, і навіть козакам Хмельницького. Але все це – історія.
Сьогоднішній день для замку не такий вже плачевний – частина території активно відновлюється, тут створено музей. На загальній площі внутрішнього двору встановлені історичні експонати, поруч живуть хасиди. Вони доглядають за могилою хасидського філософа Ізраеля Баал Шем Това. У замку збереглося багато споруд – вежі, замкові корпуси, церква, міст і навіть підземні ходи.
Як доїхати: від Хмельницького до Меджибожа їде рейсовий автобус.А ви знали, що гвинтові сходи в замкових вежах переважно будувалися для підйому за годинниковою стрілкою? Мета була проста – в разі нападу оборонці замку змогли б з легкістю наносити удари правою рукою, маючи простір для замаху на відміну від суперника. А якщо в роді захисників замку переважали шульги, то сходи будували проти годинникової.
Палац Псарі (Івано-Франківська область)
Спочатку це планувалося як просто невелика родова садиба. Але будівництво розрослося, і в XVIII столітті побудували цілий палацовий комплекс. Простояв він недовго – у 1880 році спадкова графиня роду Рей наказала розібрати застарілу будівлю і побудувати на її місці щось нове і величне. Так і з'явився в селі Приозерне красивий родовий палац. На жаль, радянські часи зіграли не на користь цих стін, і після Другої світової війни палац перейшов у майно колгоспу. Абсолютно блюзнірським чином в цій будівлі зберігали продуктові запаси, а пізніше сюди і зовсім звезли психічно хворих людей.
Довгий час палац був лікарнею, лише з часом перекочувавши в руки релігійних громад. Тут жили черниці, а коли стіни стали помітно занепадати, палац передали в руки УПЦ Київського патріархату, який до цього дня шукає фінансування для реставрації. А тим часом палац Псарі руйнується, осипається і втрачає свою красу. Навколо на всю ростуть липи і чагарники, туристам все складніше знайти в цих хащах колись красивий і витончений маєток графського роду.
Як доїхати: від Івано-Франківська до Рогатина доїхати на автобусі, звідти дістатися до Стрия, повернути праворуч та дойти до залізничної станціх Помонята. Потім через переїзд дістатися до Приозерного.
Червоногородський замок (Тернопільська область)
Історія цього замку мало відрізняється від інших – руські князі збудували у нинішньому селі Нирків дерев'яну оборонну споруду. Татари-загарбники спалили фортецю, місцеві правителі знову її відновили. У XVII столітті турки знову завоювали місцеві простори, і, тікаючи від них, жителі покинули стіни замку. Загарбники замок розорили і кинули, його чекало нове відновлення. Цілком ймовірно, привести замок в належний вигляд все ж вдалося, так як на початку 1590-х років своє весілля тут зіграв Михайло Хмельницький, батько великого українського гетьмана. Трохи пізніше волинський князь Кароль Понінський взяв ситуацію в свої руки і на старому фундаменті відбудував новий міцний замок. Поступово тут з'явилася італійська тераса, навколо розбили шикарний парк з альтанками і фонтанами.
Вже за часів Першої світової стіни були сильно пошкоджені, і мабуть люди зневірилися їх відновлювати. З тих пір замок поступово руйнується, втрачаючи свою красу і міць. Останнє сильне руйнування сталося шість років тому, в 2013 році, коли половина однієї з оборонних веж буквально розсипалася. Сьогодні в тіні заростей видніються лише півтори башточки та частина стіни. Дістатися сюди непросто, особливо під час дощу – вузьку ґрунтову стежку розмиває, і замок стає буквально неприступним.
Як доїхати: від Тернополя електричкою дістатися Залещиків, потім автобусом доїхати до Ниркова.А ви знали, що старовинні замки та палаци довгий час будували без точних креслень. Замість цього архітектори створювали звичайні дерев'яні модельки в мініатюрі. На основі цієї моделі, приблизно розраховуючи пропорції, і будували стіни, будівлі і мости. Таким чином, багато фортець і палаців були зведені, так би мовити, на око.
Добромильський замок (Львівська область)
Замки Львівщини – це чи не Мекка для шанувальників історичного туризму. Завершимо ми свій путівник найвищою форотецею на території сучасної України. Замок на Сліпій горі гордо оглядає околиці з висоти 560 метрів над рівнем моря. Ця споруда будувалася довго, наполегливо і з розумом. Втративши в пожежі першу дерев'яну будівлю, вже в 1500-х роках архітектори і будівельники півстоліття намагалися створити тут кам'яну надійну брилу. Їм це більше ніж вдалося. Спочатку замок складався з чотирьох кімнат, величезного залу і оборонних веж.
Взявши контроль над замком за часів поділу Польщі, австрійці перебудували його і розібрали частину навколишніх укріплень. У них не було особливої потреби, так як високе розташування будівлі і буквально злиття з гірським масивом робило замок неприступним. Коли на цих землях остаточно змінилася влада, про замок забули. Сьогодні він поступово руйнується, але все ще вражає своєю красою на Замковій горі. Тільки допитливий зможе знайти ці руїни, які ховаються в природніх хащах. Поки ще час пощадив частину житлових приміщень, одну вежу і колодязь. Саме час навідатися у високогірну фортецю, поки є час.
Як доїхати: зі Львова на автобусі доїхати до Добромиля, далі попутним авто до Тернави. Потім тропою повз кладовище пройти червоний знак та повернути вбік замку.
Ми хочемо донести до своїх дорогих читачів одну просту думку. Відвідування майже зруйнувалися будівель – це не тільки доля сталкерів. Це найпростіший і доступний спосіб вловити і зрозуміти культуру предків. Адже в стінах веж і в глибинах підземелля зберігаються не тільки каміння і мох. А й відгомони гармат і скрипок, сміх селянських дітей і вигуки воєначальників. Як написала Лана Ленц, в старовинних замках не завжди водяться привиди, іноді там живуть мрії. Цілий світ в стінах, які ось-ось зникнуть під масивом всепоглинаючої природи.