Складно дорікнути столичний ресторанний бізнес в нестачі ідей - фуршети, торти з риби, устриці на винос, вечеря в перевернутому будинку, коктейлі з пробірок. Вітрини рясніють, вивіски блимають і заманюють, а від обсягу меню розбігаються очі. Тільки мами і бабусі зітхають зі своїм коронним «Раніше не так було». А як було то, дійсно? Давайте дозволимо собі невелику чорно-білу екскурсію в ресторани Києва!
Ресторан «Столичний»
Статус: зачинено.
Адреса: вул. Хрещатик, 5.
Міське поштове відділення, а на першому поверсі – великий ресторан. І, якщо все ж таки вдавалося потрапити до закладу, залишати доводилося досить значні суми. При зарплаті в 120 рублів середній чек на одного міг доходити до 3-4 рублів, що вважалося значним рахунком для радянських людей. Саме тому частіше тут засідала «еліта» київської громади. Гості куштували уху, борщі і, звичайно ж, котлети по-київськи. Запивали все це ароматними винами, шампанським, вітчизняним і закордонним дорогим алкоголем. Зараз же від ресторану залишилося кілька старих фото і спогади сучасників. Більше 15 років тому будівлю закладу знесли, а тепер тут розмістилася редакція столичної ТРК.
Ресторан «Лепціг»
Статус: зачинено.
Адреса: кут вул. Володимирській і вул. Прорізній.
Про цей заклад знають багато, хто цікавився історією Києва в принципі. А будівлі бачив кожен, хто хоч раз прогулювався по центру столиці. Висока, багряно-червона будівля з золотистою обробкою приковує до себе погляди, варто тільки вийти зі станції метро «Золоті ворота». Спочатку цей будинок мав стати особняком торговця Барського. Але, витративши занадто багато на будівництво, він продав будівлю своєму кредитору. Пізніше в будинку розмістився інноваційний ресторан «Лейпциг» з першим в Києві паровим опаленням, електрикою і ліфтом. Тут годували німецькими стравами і дивували розкішшю. У 90-ті роки історія ресторану завершилася, і з тих пір будівля все ще очікує на нових господарів.
Ресторан «Кукушка»
Статус: закритий.
Адреса: Паркова дорога, 16.
Цей заклад можна без перебільшення назвати ресторанним комплексом - два сезонних залу, два кафе і буфет. Гостей тут приймали цілий рік, і відбою від клієнтів дійсно не було. Спочатку тут збиралися представники стиляг і «неформалів» радянської епохи. Пізніше ресторан перекочував в статус елітарного, а банкети грали найзаможніші кияни. Годували тут дичиною, а в келихах іскрилося дороге ігристе вино. А ще як же тут прекрасний був вид з тераси. Хоча, чому був? Заклад закрився, але вид з Петрівської алеї залишився таким же чарівним!
Ресторан «Закарпатська троянда»
Статус: закритий.
Адреса: кут вул. Велика Васильківська та вул. Хрещатик.
Цей заклад можна назвати одним з перших концептуальних. Це та сама історія, коли любов клієнтів перетворила маленький винний магазинчик з погребом у великій ресторан. Все починалося з того, що в підвалі люди пробували вино, а на першому поверсі в крамниці купували пляшечку з собою. Але пізніше заклад розрослося до статусу ресторану, пригощало гостей елітними закарпатськими винами і глінтвейном. Власники навіть пішли на хитрощі і з великих дерев'яних бочок зробили ніші для столиків. Так і прижилося - гості пили бочкове вино, сидячи в бочках. Такі собі Діогени-ВИНОЛЮБ. На жаль, після розпаду Союзу, заклад закрився.
Ресторан «Мисливець»
Статус: на реконструкції.
Адреса: Гідропарк.
Все ще намагаються повернути до життя будівля ще одного елітарного закладу столиці. В кінці 70-х років в Гідропарку, улюбленому природному куточку киян, відкрився ресторан з інноваційним сміливим інтер'єром. Перше тематичне заклад, повністю відповідало своїм інтер'єром назвою. Дерев'яні столи та стільці, офіціанти, одягнені в мисливців, опудала та мисливські трофеї на стінах. А на столах - дичину, ведмежатина, заячина, перепела, куріпки. І запаморочливі чеки за обслуговування. Потрапити сюди можна було лише по знайомству, по запису або по статусу. Заклад згоріло і закрилося, будівля досі стоїть не відновлене остаточно.
Що цікаво: Ми помітили, чим старіше заклад, тим витонченішими його архітектура. А ще радянські ресторани брали своїм шикарним меню, часом безглуздим, але завжди незмінно ситним. Одиничність і унікальність кожного місця робило похід в ресторан значущою подією будь-якого громадянина. Краще там був сервіс чи ні - складно зараз судити. Але нам точно ясно, що сучасним гурманам гріх скаржитися на брак точок громадського харчування.